-Всегда под рукой

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Дата регистрации: 29.08.2007
Записей в дневнике: 543
Комментариев в дневнике: 9525
Написано сообщений: 17502
Популярные отчеты:
кто смотрел дневник по каким фразам приходят

10 заповідей божих. та чи згрішив я?

Пятница, 18 Апреля 2008 г. 15:40 + в цитатник
Сьогодні зранку, коли їхав на роботу почув таке:
— треба завтра раніше встати і піти до сповіді.
На що я цілком резонно запитав:
а що зрання спросоння легше в гріхах признаватись?
— ні, зранку черга менша
....
ага і приходиш ти зрання до церкви і бачиш чергу з тих, хто думав, що зранку черги не буде *посмішка*
І я почав вслух думати:
я вже років з вісім не ходив до сповіді. та й ходити напевно нема за чим, я не знаю в чому я буду сповідатися — начебто ніде не нагрішив.
— ти ніде не нагрішив??? я тобі не вірю. ти от зараз брешеш, а це вже гріх.
нє, ну як хочеш, то давай по порядку пройдемся по заповідях. я не брешу, бо немає причини комусь брехати, от реально — нема за що брехати, відбріхуватись, кажу як є.
ну давайте дальше — "в святий день святкувати", так я і в будні дні не напрягаюсь, а такої заповіді, щоб працювати в будні немає. *посмішка*
— а то що ти пиво п*єш, а?
а що пиво? відколи споживання пива і алкоголя є гріхом???
— нє, ну священник тебе спитає чи ти п*єш горілку
мені не 15 років щоб він мене таке питав, хіба що як дурним прикинеться, або не знайде більше до чого прискіпитись.
— а ше скажи що ти м*яса не їси при пості???
ні, не їсу я м*яса (прям як в Подерев*янського) як я маю його їсти, коли дома його немає?! тимбільше, що якщо м*ясо буде з кісточкою я його їсти не буду.
— от ти який.
ну в тому що я нікого не вбивав і не крав надіюсь ти не сумніваєшься? батьків я шаную, богів в мене немає, нікого крім мене *посмішка*. що іще?
— не вживай на марно ім*я Господа Бога твого.
тю, може і казав, але ж то хіба запам*ятаєш? а якщо не казав, а подумаю що казав і скажу про це священнику, то получиться що я збрехав панотцю!? а це більший гріх.
— ще скажи що дівчатам голови не морочиш? (мається на увазі заповідь: "не перелюбствуй".)
та кому морочити, як їх нема.
— знову викрутився. А "Не свідчи ложно на свого ближнього"
ну то точно не до мене, я хіба похожий на бабу базарну, щоб наговорювати на людей, нема в мене такої привички
— Не жадай жони приятеля свого, не жадай до­му ближнього свого, ані поля його, ані слуги його, ані вола його, ані осла його, ані всякої скотини його, ні чогось іншого, що є в ближнього твого.
це остання? тіпа — не заздри, не завідуй??? не в моїх принципах, не найшлося чому заздрити *посмішка*

ну і що тепер получається, я безгрішний? ну фіг його знає.
ближніх я люблю, гріхи їм прощаю, а повзти на колінах по старенькому коврику, щоб перехрестившись поцілувати ікону за склом, до якої губами торкались міліони людей і кинути 2 рубля на розвиток церкви, то не для мене.

p.s. Коли шукав дослівно заповіді Божі, то наткнувся на одну цікаву статтю, називається "дурна нескінченність" автор Петро РУСИН, канд. філос. наук

Божі заповіді Розглянемо кілька з цих заповідей. Ось друга: «Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею...Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я — Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто тримається Моїх заповідей» (Вих. 20, 4-6). Зауважимо, що віруючі майже кожну заповідь формулюють дещо скорочено. Наприклад, цитована нами, як правило, звучить так: «Не сотвори (не створи, не роби, не чини і т. п.) собі кумира!» Звідси випливає, що й розуміють їх віруючі не в усій повноті біблійних вимог. З дитинства я виховувався в релігійному дусі, але, на відміну від багатьох своїх однокашників, глибоко вдумувався в тексти Біблії (уроки закону Божого були обов'язковими!) Це досить часто породжувало сумніви у властивостях Бога, якого вважають вічним, незмінним, всюдисущим, всемогутнім, всемилостивим, всеблагим, всезнаючим, всеправедним і т. д. (у «Законі Божому» див. с. 15—18). Друга заповідь у повному змісті визначала такий хід думки: хтось там із моїх предків до четвертого коліна зробив собі «подобу бога», а бог за це чомусь карає мене. До чого ж тут я — адже не я її робив! «Всеправедність божа й полягає в тому, щоб питати за гріх з того, хто його скоїв!» Коли я був другокласником, мене вразило випробування Авраама Богом. В голові завирувало сум'яття — Бог всезнаючий чи ні? Якщо знав, що Авраам відданий тобі, то для чого було його «випробовувати», та ще у такий жорстокий спосіб? Отже, ти, Господи, або не всезнаючий, або не всеправедний і до того ж жорстокий! Священик розмовляти на цю тему відмовився, бо, мовляв, це потрібно не розуміти — в це треба вірити! П'ята заповідь потрясла трагізмом усю нашу сім'ю. Найстарший мій брат Василь був дуже обдарований — відмінно закінчив сільську школу, потім — т. зв. городянську школу, яка дорівнювала чотирьом нижчим класам гімназії. Після закінчення «городянки» під тиском порад добрих людей брата віддали до вчительської семінарії в Мукачевому (за 35 км від рідного села). Лише для придбання підручників потрібно було продати корову або гектар землі, та батько не встиг ще цього зробити, бо тижнів через три після початку навчального року із семінарії надійшов лист, що, зважаючи на старанність та здібність у навчанні, держава бере брата повністю на своє утримання. До хати зійшлися родичі, сестри, хресні, сусіди і від радості плакали. А тижнів через два прийшла телеграма, що брат у тяжкому стані в лікарні. Батьки, запрягши конячину, погнали її до Мукачевого, а під вечір привезли хворого брата додому. На другий день він помер. Смерть Василя неначе підкосила батька — через два роки, 59-річним, ми поховали його. За похорон батька нічим було заплатити. Оскільки все свідоме життя він безплатно служив громаді, ми сподівалися, що священик це врахує. На прохання матері пан превелебний (так зверталися на Закарпатті до уніатських панотців) відповів: «Йому це зарахує Господь, а мені потрібні гроші...» «Але немає грошей, де їх візьму?» На що він порадив: «Продайте корову!» Мати спробувала опиратися: «Хто ж її, таку стару, купить?» І священик «виручив»: привіз єврея-купця, вони самі між собою сторгувалися — вартість корови потягла якраз на ціну похорону. Купець дав панотцеві гроші, залигав корову і вивів з двору. Нас п'ятеро залишилося без молока — на корову ми більше не спромоглися. Цей християнський вчинок слуги Божого чи не вперше наштовхнув мене на думку: «Господи, чи ти є на небі?..» Віруючі кепсько розуміли і зараз так само розуміють елементарно прості заповіді! Поцікавтесь, що каже Мойсей про ставлення до батьків, і, впевнений, почуєте: «Шануйте батьків своїх!» або трохи ширше: «Шануйте старших!» і т. п. Я з першого класу запам'ятав заповідь достеменно так, як це було записано в простенькому катехізисі для учнів сільської школи: «Люби своїх родичів, і добре тобі буде, і довго будеш жити на землі». А ось вона ж у новітньому «Законі Божому»: «Шануй батька твого і матір твою, і добре тобі буде, і довго житимеш на землі!»(с.529), а в перекладі Біблії митрополитом Іларіоном (Ів. Огієнком): «Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі». Брат дуже любив, шанував батьків і всіх нас, був вихованим, чесним, щодня молився вголос у хаті, з першого класу сільської школи співав із батьком на криласі. То чому так рано обірвалося дане йому Богом життя? Замислився я й над іншим: а для чого Бог обіцяє дітям «довге і добре життя» за пошану до батьків — «задобрює», «улещує» «підмазує» діток? І дійшов висновку, що в біблійному формулюванні заповідь ця лицемірна й несправедлива, бо орієнтує на корисливу любов до батьків. До речі, вже працюючи в університеті, розглядаючи цю заповідь на семінарах з наукового атеїзму, я не завжди підводив студентів до розуміння ними користолюбності, а отже, нещирості цієї заповіді, хоч і наводив приклади з життя (якоїсь конкретики при цьому уникав). Зроблю це й зараз. У нашому місті жінка народила синочка, але з батьком його розійшлася. Мати й синок жили душа в душу, знайомі й незнайомі милувалися їх взаємним ставленням одне до одного. І раптом десь у 2-му класі хлопчик захворів на рак легенів. Хресна мати відвідувала хворого, і дитя благає: «Хресна, молися за мене, проси Бога — я хочу жити! Навчи молитися мене — я також про це його проситиму!..» Та Бог, всемогутній, всеблагий, всеправедний, владика, цар, промислитель і т. д., не почув цього крику дитячої душі — хлопчик помер. А «Закон Божий» вчить: «Як до свого рідного батька чи рідної матері, можемо завжди, в будь-який час звертатися до Бога — до нашого Отця Небесного. Звертанням же нашим до Бога є молитва» (с. 18). Моральні приписи, запозичені зі Старого Завіту, складалися в добу рабовласництва і в інтересах цього суспільного ладу. На це ніколи не вказували, більш того — навмисно замовчували цей факт законовчителі. Зате у «Законі Божому», яким нас збагатила торік УПЦ КП, настирливо підкреслюється: Біблія — це Богоодкровення!.. Я ж наведу поки що такий курйоз. Коли я за своїм простеньким катехізисом вивчав 10 божих заповідей, то в другій своїй частині вони були укладені в такому порядку:... 6. Не убий; 7. Не кради; 8. Не будь свідком фальшивим проти ближнього свого; 9. Не пожадай жони ближнього свого; 10. Не пожадай жадної вещі ближнього свого. Я цитую дослівно, пам'ять мені не зраджує, але, як бачите, із нашого катехізису щезла одна заповідь — не чини перелюбу (7), зате з десятої заповіді утворили дві. Ось як насправді вона звучить у Біблії (переклад І.Огієнка) «10. Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього!» Протоієрей С.Слобідський заповідь з богонатхненної Книги цитує дещо по-своєму: «Не жадай дому ближнього твого, не жадай жони ближнього твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані осла його, ані всякої худоби його, ані всього, що в ближнього твого» («Закон Божий», с. 519). Такий же її зміст у виданнях Біблії церковнослов'янською (Синод. вид., 1841) російською (М., 1992) і польською (Познань — Варшава, 1991) мовами. Деякі неістотні відмінності в них є, але вони не міняють змісту. Не нав'язую своєї думки, але корисно б усім християнським церквам, діючим в Україні, спільно спромогтися на одне вивірене й максимально наближене до джерел видання Біблії українською мовою, і це б принесло більшу користь, аніж викладання етики Христової у світських вузах! Коли я побачив цю розбіжність катехізису із Біблією, звичайно, звернувся до священика — того самого, що корови нашу сім'ю позбавив. Першим ділом я поцікавився, що таке «Не чини перелюбу»? Він у свою чергу: «А звідки ти про це знаєш?» «Із церковної Біблії»... «Це значить, — пояснює отець, — не гуляти з чужими жінками...» І тут я його підловив: «Але ж у катехізисі про це говориться у дев'ятій заповіді: «Не пожадай жони ближнього!» «Правильно сказано!» — викрутився піп. «А яка різниця між чужою жінкою і жінкою ближнього?» — загнав я його в кут. Він не розгубився: «Це все одне: жінка ближнього також чужа...» Так я й не вибив нічого із пана превелебного, бо він не хотів пояснити, що у 10-й заповіді відбилося принизливе становище жінки й рабів, які поряд із волом, ослом та іншою худобиною є майном рабовласника... І ось пройшло багато століть ба й тисячоліття, як рабства нема, але святі отці мовчать. Навіть автор новітнього «Закону Божого» лукавить: «Десятою заповіддю Господь Бог забороняє не тільки робити щось погане іншим, ближнім, які оточують нас, але забороняє погані бажання і помисли щодо інших. Гріх проти цієї заповіді називається заздрощами...» (с. 534). А що ж тоді означає «Не кради!»? Сам панотець, котрий наставляв мене в законі Божому, був шалений гуляка. Він міг мені пояснити на власному досвіді, що означає чинити перелюб, бо про його пікантні вибрики відверто, при дітях, судачили не лише жінки, а навіть чоловіки. Та перелюбник не вгамовувався. (До речі, коли я працював над дисертацією «Специфіка атеїзму трудящих та відображення його у фольклорі», в одному із сіл записав і такий анекдот: відпустивши гріх — крадіжку попового плуга, сповідник запропонував грішникові самому визнати перед парафіянами свій гріх. І той «визнав»: «Люди добрі, знайте: котрі в селі діти руді, то попові байстрюки»)! Іудаїзм, від якого християни запозичили моральні приписи, насправді був сумішшю, яка упродовж тривалого часу включила в себе відгомони багатьох релігій, що сформувалися на Сході і з якими давні євреї стикалися безпосередньо й опосередковано задовго до появи Мойсея десь у XIII ст. до н. е. (навіть історичність постаті якого піддається сумніву). Починаючи із XVII ст. в Західній Європі почала формуватися атмосфера, в якій Біблія перестала претендувати на виняткове право вважатися єдиною священною книгою, а лише одним із виявів людського прагнення істини. А в другій пол. XIX ст. сформувалася біблеїстика — нова наука з дедалі глибшими методами досліджень релігії як соціально-історичного явища. Саме це й дало підставу Всесвітньому конгресові, що відбувся в листопаді 2005 р. в Римі, зробити висновок: «Церква не знає єдиного вічного Бога». Але це не наша тема.
Рубрики:  роздуми на тему
Метки:  

Процитировано 1 раз

Voloschka   обратиться по имени Пятница, 18 Апреля 2008 г. 16:22 (ссылка)
то зараз цікава і актуальна тема. особливо про гріхи - а якщо церква вважає щось гріхом, а я - ні? якщо воно для мене має інше значення? от, наприклад, чому секс і використання контрацептивів - гріх?
Ответить С цитатой В цитатник
-прощавай-   обратиться по имени Пятница, 18 Апреля 2008 г. 16:27 (ссылка)
та ні!! мені здається всі ми грішні..
ну згадай хоч щось, за що тобі було дуже сормно??
чи немає такого???
Ответить С цитатой В цитатник
Mastasa   обратиться по имени Пятница, 18 Апреля 2008 г. 16:35 (ссылка)
Мне нравится в цитатник, а вот Петро РУСИН он немножечно сам жесток. Он пытается проникнутся деяниями Бога, но и не стоит забывать, что заповеди не исповедимы. Да и не в грехаха то дело. Как в одной истории, что проститутка попала в конечном итоге в Рай. Ведь дело, что внутри человека. )) не в обиду Русину, но он пытается поспорить, чтоли с теми кто написал Библию и с самим богом. Ну дк вперёд )) А если нету апонента смысл дёргаться. Вот, как ситуация выше описана в посте это забавно))

Для самого себя понятия греха нету. Слово грех было созданно для коллективности. (не помню писала об этом или нет). Дабы в толпе людей не было сильного хаоса им создали грани (грех), создали слово мораль и т.п. Отсюда выплывает, что мы в праве называть себя аморальными людишками )) А ещё самое обидное, что это глупая игра слов и терминов. На деле всё проще.

*извиняюсь где есть ошибки, у меня ворд сломался, а эта прога в ли.ру всё путает ))
Ответить С цитатой В цитатник
LiluMi   обратиться по имени Пятница, 18 Апреля 2008 г. 16:38 (ссылка)
Voloschka, то ти мене питаєш? то в священника запитай, що він на це скаже. я скільки не намагався нормально поговорити з священниками на такі теми - вони одвічно "віднєкуються", хоча я їх розумію - священники зараз не ті, вони якісь несправжні священники. інколи помічаю що вони правлять службу так само як "сортіровщиця" пива на заводі оболонь - бездумно, на автоматі, як робота.
Ответить С цитатой В цитатник
LiluMi   обратиться по имени Пятница, 18 Апреля 2008 г. 16:39 (ссылка)
DaNgeRoUs_women, грішні по-любому, але мені немає чого соромитись, хіба що соромно, що життя проходить а я в ньому нічого не роблю.
Ответить С цитатой В цитатник
LiluMi   обратиться по имени Пятница, 18 Апреля 2008 г. 16:46 (ссылка)
Mastasa, люблю я поговорить на такие темы, но ПОГОВОРИТЬ! а писать как-то лень, слишком много писанины получилось бы.
у меня мнение, что библия это есть ничто иное как субьективное мнение 13 человек, которых переводили на протяжении многих лет и с каждым переводом терялся какой-то аргумент и добавлялись два новых в соответствии с тогдашнем устроем, таким образом до нас библия дошла сплошным фарсом.
Ответить С цитатой В цитатник
Mastasa   обратиться по имени Пятница, 18 Апреля 2008 г. 16:59 (ссылка)
так и есть )) Советскую библию переделывали...я как-то зашла в антикварный магазинчик и мне сказали, что они не принимают Библии после советских времён...и вот с тех пор мне очень хочется приобрести древнюю Библию дабы почитать, чтож там такого осталось. Знаю точно, что в современной Библии только мельком пишут про Лилит (да даже её имени не пишут) первая жена Адама...и не пишут, что было два дерева одно Познания добра и зла, а другое познания жизни и смерти. В общем такие пироги и писанины действительно много...гг
Ответить С цитатой В цитатник
Voloschka   обратиться по имени Пятница, 18 Апреля 2008 г. 17:00 (ссылка)
LiluMi, я робила спроби поговорити зі священником, а він мені нічого не відповів, натомість назвавши мене якимось поганим словом (навіть забулось яким). шось типу "розпущеної дівки". як на мене, закони релігії треба змінювати разом із законами часу. я не дуже розумію, як може бути актуальним те, що писалося ще десь зо дві тисячі років тому *ого*
Ответить С цитатой В цитатник
LiluMi   обратиться по имени Пятница, 18 Апреля 2008 г. 17:13 (ссылка)
Voloschka, ось так само і мене відсилали з моїми запитаннями. тому законів релігії для мене не існує, кожен з нас (звичайно якщо людина не овоч і не планктон) зформував для себе власні правила і моральні устої яких дотримується сам і мені начхати що мені намагаються нав*язати і я можу з розумінням віднестись до моральних устоїв іншої людини. але ж знову ж таки - людини мислячої, а не бездумно приймаючої всі обмеження на віру і навіть не намагається їм протистояти.
Ответить С цитатой В цитатник
LiluMi   обратиться по имени Пятница, 18 Апреля 2008 г. 17:14 (ссылка)
Voloschka, а змінювати не вдасться - ти бачила яку хвилю обурення викликало зміни в Римі щодо 13 смертельних гріхів
Ответить С цитатой В цитатник
Voloschka   обратиться по имени Пятница, 18 Апреля 2008 г. 18:15 (ссылка)
LiluMi, теж так вважаю. ще у мене зі сповіддю був один неприємний випадок. У 8-му класі ми всі дружно зібрались перед Паскою до церки посповідатись. От коли дійшла моя черга, я сильно розхвилювалася і забула поцілувати Євангеліє, що лежало десь поруч на підвищенні. Священник на мене за те так накинувся, що з церкви я вийшла вся зелена і сама не своя. після того ходила сповідатись ще двічі чи тричі, але жодної легкості чи радості не відчувала.
Ответить С цитатой В цитатник
LiluMi   обратиться по имени Пятница, 18 Апреля 2008 г. 18:24 (ссылка)
Voloschka, жахіття. вже не вперше чую про ситуації коли тебе насильно вигяняють з церкви - хто ж туди захоче піти ще раз після цього???
а я не розумію загальної "прощі" - таке в Зарваниці практикують - всі стають в рядочки, як солдати на плацу і священник промовляє гріхи, а хто згрішив по цьому гріху про себе каже: "каюсь" і потім всі дружно моляться і їдуть додому їсти паску бо тепер безгрішні!!!
Ответить С цитатой В цитатник
shelter   обратиться по имени Пятница, 18 Апреля 2008 г. 22:26 (ссылка)
Voloschka, секс- гріх? м...да.
п.с. а я якось на сповіді не ходила. не знаю, просто мені легше то якось самій собі пробачити, зрозуміти, що я неправа...напевно, мені ближча теза "бог у собі", чи щось на кшталт того... не знаю.
Ответить С цитатой В цитатник
Jasa   обратиться по имени Суббота, 19 Апреля 2008 г. 00:25 (ссылка)
Знаєш, то досить акутально. Багато людей віруючі просто так, багато й спавді вірять, а багато взагалі на то ...
Я, мабуть, не дуже сильно тим всім переймаюся, бо так у моїй сім'ї склалося. Але щоб протиречити кожній заповіді - язик не повернеться. Хоча, вважаю, шо у кожного на те своя позиція. Сама не сповідалась невідомо скільки років... і трохи соромно. Тільки от перед ким?
Ответить С цитатой В цитатник
Комментировать К дневнику Страницы: [1] [Новые]
 

Добавить комментарий:
Текст комментария: смайлики

Проверка орфографии: (найти ошибки)

Прикрепить картинку:

 Переводить URL в ссылку
 Подписаться на комментарии
 Подписать картинку

Найти дневники