-Всегда под рукой

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 29.08.2007
Записей: 543
Комментариев: 9534
Написано: 17511

В той вечір я повернувся в гуртожиток вже трішки п*яним - ми з Зоряном і дівчатами за

Дневник

Среда, 16 Апреля 2008 г. 12:03 + в цитатник
В той вечір я повернувся в гуртожиток вже трішки п*яним - ми з Зоряном і дівчатами за компанію ходили в кальянний центр, покурити кальяну та випити пива.
Зайшовши в кімнату, спостерігаю таку картину: на підлозі сидять мої друзі - сусіди по кімнаті і троє дівчат з гуртожитку, сидять по кругу і курять наш домашній кальян. Оскільки кальян я вже покурив до того, то на пропозицію приєднатись до них я лише мотнув головою в знак відмови. Говорити не хотілося зовсім. ну взагалі не хотілося навіть слова сказати. навіть не привітався з дівчатами. Треба сказати, що наш гуртожиток не відносився до тих, про які розказують, що заходиш в любу кімнату дівчат з пляшкою вина чи "водки" і ніч з "дєвочкою" тобі забезпечена. Ні - в нас такого не було. Тобто секс був, але не було такого неконтрольованого, що одну ніч спиш з однією, а завтра з іншою, яка післязавтра вона вже буде в ліжку у ще когось - такого не було.
і от серед тих дівчат була одна. Та що мені давно подобалась, але через свою сором*язливість я з нею так і не познайомився до того часу. Як вона мені подобалась! Звали її Яна, вона виглядала дещо по-хлопчачому - широкі джинси, майка на голе тіло, але вона була такою сексуальною. І я, закинувши куртку в шафу, мовчки ліг на своє ліжко, але ліг так, що моя голова була там де зазвичай мої ноги, коли я на ньому сплю, підклав собі під голову подушку, щоб бачити своїх гостей. Якраз навпроти мене сиділа Яна і я весь вечір дивився на неї не зводячи погляду. Отак, незворушно. Яна час від часу повертала мій погляд до мене, але ненадовго, а потім одразу ж переключалася на розмову, що велася за кругом навколо кальяну. А я не зводив з неї погляду - милувався нею. Якби я був тверезий, то навряд чи насмілився так довго дивитись на дівчину, мені б стало соромно так по-тупому періщитись на дівчину. Я дивився на неї і думав: "от якби вона стала моєю дівчиною, вона така класна, як шкода що в неї є хлопець, але я все одно не наважився б з нею заговорити, ех". Ось приблизно такі думки в мене роїлися в голові, коли я дивився на Яну і так тривало десь з годину, поки кальян не викурили і всі почали розходитись по домам. Навіть тоді я не відводив очей від неї і проводжав її поглядом до самого порогу. На порозі вона повернулася і глянула на мене, переконавшись що я продовжую дивитись на неї, попрощалася з усіма, побажавши на добраніч і закрила за собою двері.
***
Наступного вечора я сидів в коридорі нашого гуртожитку і курив під своїми дверми, хоча це заборонялося - курити в не відведеному місці, але це була моя звичка і з цією звичкою змирилися всі. І тут я почув знайомий стук тапочок по сходах, це були тапочки Яни, я їх точно знав, бо завжди звертав увагу на всі дрібниці тих людей які мене цікавили. Вона проходячи мимо мене сказала: "Привет", так як вітаються для "галочки" (тіпа ми вроді знайомі, треба привітатись) і вже майже зробивши крок, раптом повертається до мене і питає:  "Как дела?" (ще з перших днів я помітив, що в Одесі це є нормальним явищем, питати в знайомих як їх справи - це теж відноситься до слів "для галочки", тобто відповідати на це питання було не обов*язковим, а якщо і відповідаєш, то треба казати щось в позитивному ключі двома-трьома словами, типу "да ниче, нормально") і я стопудово знаю, що якщо відповідаючи "хорошо" чи "нормально, а ты как?" людина скаже ще слово і піде далі по своїм справам. А вона не пішла, присіла біля мене, почала розказувати, що втомилася від того навчання і запитала чи знаю я схемотехніку, щоб допомогти їй з задачками. "Ех, жінки розумні та ініціативні, не те що я", - це я зараз так думаю, а тоді я думав: "не спроста це все. що робити? схемотехніку то я по любому знаю краще за неї, але фіг його знає які в неї задачки там, ще треба щоб не облажатись", а сам зробивши вигляд 100%-пудової впевненості сказав: "Пфф, давай тащи свои методички, будем разбиратся"
"Разбор" був недовгим, задачки були простіше-простого, рішили ми їх за пару хвилин, але Яна явно не спішила йти додому. Ми розговорилися, про те, про се. Чогось всі мої сусіди по кімнати щезнули, а якщо появлялись то лише на пару секунд, там куртку взяти, чи цукру для чаювання в дівчат, які завжди чомусь пили лише зелений чай без цукру.
І ми з Яною були наодинці, говорили, слухали музику, вона лазила по інтернету, я дивився на неї, потім я запропонував подивитись разом фільм якийсь. На її згідний кивок головою я миттю відшукав якусь легку комедію і ми лягли разом на одне ліжко дивитись фільм. Просто лежали і дивились фільм.
Через чотири дня я вперше її поцілував і в ту ж ніч вона залишилась в мене ночувати, ми пошепки розмовляли всю ніч аж до самого ранку. Наступної ночі ми теж не спали, але вже не говорили. мовчки не спали.
А десь через тиждень вона мені призналася, що виною цьому всьому був той вечір в який я не зводив з неї очей. Їй було від цього погляду і моторошно і страшно і приємно, вона почувала себе під цим поглядом оголеною і бажаною і їй було страшно-приємно від цього відчуття, хоча вона усіма зусиллями намагалася не показувати цього.
Рубрики:  лытдыбр

Метки:  

 Страницы: [1]